+38 063 95 995 06
Статті

Портрет Мони Лізи - чого може навчити шедевр


Коли ми говоримо про картини, відомі в усьому світі, то Мона Ліза Леонардо да Вінчі є однією з найбільш упізнаваних.



Кілька років тому під час відвідин Лувру в Парижі мене приголомшив натовп людей, котрі зібралися довкола цієї невеликої картини. Всі штовхалися, щоби хоч трохи ближче сфотографувати її. В мене навіть збереглися фото юрби відвідувачів. 


Багато років про цей шедевр легендарного художника сперечаються, на ньому спекулюють. Проте, чому ж Мона Ліза досі інтригує багатьох і чого ми, сучасні художники та фотографи, можемо від нього навчитися? 


Ми живемо в кардинально інші часи (Мона Ліза була написана в 1500-х роках), використовуємо зовсім інші технології, але чим він надихає портретистів сьогодні?


Уроки Джоконди для фотографів


У цій статті ми дослідимо кілька різних аспектів Джоконди та відзначимо деякі речі, внесені Леонардо до цієї картини, на яких можна вчитися мистецтву портретного фото.

 

Композиція



Коли ми дивимось на Джоконду, композиція видається досить стандартною та простою. Але для сучасників написання шедевру така побудова зображення була просто революційною, вона порушували всі правила, та згодом встановила нові тенденції в живописі, які актуальні протягом багатьох століть і донині. 


Одним з найсильніших композиційних елементів портрета Мони Лізи є пірамідальна композиція. Ми бачимо основний об'єкт, який розширюється по руках. Тоді як руки утворюють передній кут. Вся композиція веде увагу глядача від її тіла до неймовірних очей та дивовижної посмішки. 

 

Чого можна навчитися?


Таку ж композицію в портреті можете спробувати і ви. Хоча це не найкращий спосіб для побудови ідеального кадру, але в деяких випадках може прекрасно спрацювати. Отож, варто спробувати.

 

Поза


Знову ж таки, нам здається, що жінка на портреті сидить дуже природно, абсолютно невимушено. Проте, на час написання картини більшість портретів були дуже жорсткими, суворими, частіше малювали людину в профіль. 


Портрет Мони Лізи дуже відрізняється м'якістю, невимушеністю пози. Вона спокійна, трохи сперлася на стілець схрещеними руками. Злегка обернута вбік, але, водночас, дуже відкрита для глядача. 


Незвичним для того часу було й те, що Леонардо да Вінчі пішов проти правил при кадруванні цієї картини. Він вибрав довжину три чверті, а не одну повну. Таким чином, зображення заповнене однією людиною, її особистістю, і майже ніщо не відволікає від основного. 


Ще однією особливістю пози Джоконди є те, що Леонардо розташував її очі на рівні погляду глядача. Це дає відчуття близькості до зображення, ніби ми дивимось їй просто в очі, не зверху вниз чи навпаки. 



Чого можна навчитися?


Таке позування тепер стало класикою. Заповніть кадр моделлю, використовуючи позування в три чверті довжини, дайте їй розслабитися, відверніть тіло трохи в сторону від камери та спрямуйте її погляд просто в камеру. Дайте рукам моделі на щось обіпертися, інакше вони можуть виглядати трохи незграбними. Найголовніше - ваша модель має виглядати невимушено. 

 

Фон



Про тло на картині Мона Ліза написано багато. Ось, що корисного можна взяти для себе. 


Варто зазначити, що на час написання картини зображення, як правило, були дуже чіткими, як основний об'єкт, так і фон, з великою кількістю деталей. Тоді як тло Джоконди ніби зникає, стає розмитішим, чим далі від моделі посувається наш погляд. 


Це було дуже незвично для того часу. А сучасні портретні фотографи використовують широку діафрагму, щоби залишити тло розмитим. Так глядачеві легше зосередитися на основному. 


Хоча, безумовно, на самому фоні є кілька точок, які можуть зацікавити глядача. Існує безліч суперечок про те, чи поєднуються обидві сторони, чи він був фантазійним, придуманим, адже кольори тут є трохи "змитими", приглушеними, що зміщує акцент на саму Джоконду. 

 

Чого можна навчитися?


Фон на портреті може слугувати різним цілям. Вашу модель можна зняти так, щоби показати оточення. Чи використати чисте тло, аби ваша модель виділялася.  

Фон у художника да Вінчі об'єднав цілі - пейзаж позаду моделі має в собі якусь таємницю, а деякі форми та кольори навіть повторюються в одязі. 


Навчіться ретельно підбирати фон для портрета. Він має поліпшувати загальну картину, гармоніювати з моделлю, а не відволікати увагу. 

 

Світло


Одна з найцікавіших рис Джоконди, це освітлення. Художник використав світло для привернення уваги глядача до певних частин картини - обличчя та рук. Він збалансував зображення, красиво розташувавши освітлені руки й обличчя. 

Леонардо да Вінчі також використав тінь (чи відсутність світла), щоби додати глибини й об'єму до різних площин зображення, зокрема, на ділянці довкола шиї Мони Лізи та в складці сукні на її руці.



Чого можна навчитися?


Подумайте про освітлення вашої моделі. Використовуйте світло, щоби привернути увагу до ключових частин зображення, не бійтесь застосувати тіні для глибокого об'ємного малюнка. 

 

Одяг


Художник вирішив намалювати одяг моделі темним. На противагу до тогочасних картин, де одежа, зазвичай, була яскравою. 


Сукня Мони Лізи має зовсім небагато деталей, добре промальване мереживо та прегарні складки на рукавах. Все прекрасно гармоніює між собою, та підсвічує її обличчя.



Зверніть увагу на відсутність будь-яких прикрас чи аксесуарів, щоби не відвертати увагу глядача від самої Мони Лізи.


Очевидно, що художник прагнув зобразити саме жінку. 

 

Чого можна навчитися? 


Одяг є важливим елементом, він може відволікати увагу в портреті. Візьміть урок з картини та використовуйте одяг, відповідний темі та змісту світлини. 

 

Обрамлення


Дуже цікаво зауважити, що по обидва боки від моделі, трохи нижче її плечей є половини куль (див. зображення внизу зліва).


Вважається, що картина, яку ми всі знаємо, насправді в оригіналі була більшою. Частину зображення було втрачено при виготовленні нової рами. Отож, якими були кулі?

Найбільш поширеною є теорія про те, що в оригіналі були дві колони по обидві сторони від Мони Лізи. Нібито, вона насправді сидить на балконі з красивим пейзажем позаду. А на шедеврі видно горизонтальний край балкона, що проходить між двома колонами.


Ось як один художник відтворив Джоконду з додатковими колонами.



Чи мали ці стовпці такий же вигляд в оригіналі - не знає ніхто. Проте, виглядає на те, що Леонардо да Вінчі використав техніку, яку ми сьогодні називаємо "обрамленням" у фотографії. Цей метод застосовується для привернення погляду глядача до основного об'єкта. Також, такі колони були б доречними в даному портреті, так було б очевидно, що Мона Ліза сидить на балконі.

 

Чого можна навчитися?


Навчіться використовувати такі методи, як обрамлення, щоби привернути увагу глядача до основного в картині. Обрамлення може бути витонченим чи навіть частиною навколишнього середовища. Не робіть це в кожному кадрі, проте при можливості додавайте, щоби зробити портрет цікавішим. 

 

Таємниця


Хто ця жінка? Була суперечка, що Леонардо да Вінчі намалював себе самого в тілі жінки. Чи це дружина замовника картини. Що саме зображено на фоні? Чому жінка посміхається (і чи це жінка)?



Є щось таємниче в самій Джоконді, її погляді, такому привабливому та відстороненому, так і в техніці написання - художник розмив зображення біля країв моделі. Це додало романтичності портретові. Глядач має безліч запитань про картину, вона розбурхує уяву, залишає місце для власних інтерпретацій. 


Чого можна навчитися?


Ця картина стала шедевром тому, що мастер вийшов за рамки. Джоконда привертає увагу мільйонів протягом століть, бо частина її завжди буде загадкою, вона залишає простір для фантазії. Так, цього неможливо навчитися. Вміння фотографа зобразити людину таким чином, що захочеться її розгадати, приходить лише з досвідом. Тому, вчіться у великих. Можливо, одного разу і вам вдасться шедевр!  


Автор статті: Darren Rowse