Фотогенічність. Підкресли свою індивідуальність!

Майже всі ми прекрасно знаємо, що значить бути фотогенічним. Але ось від чого ця фотогенічність залежить? Хто знає про це? Можливо, вона залежить від зовнішньої краси людини, правильних рис обличчя? А може від рівня майстерності фотографа? Від досвіду самої моделі у проведенні фотосесій? Можливо, хтось скаже, що фотогенічність залежить від того, що у фотографа дорога і хороша фотокамера, здатна робити фотографії такої якості, що кожна пора на шкірі буде виразно помітна. Усе набагато простіше. Фотогенічною може бути кожна людина. Так-так, кожна! Потрібно тільки докласти для цього деяких зусиль.

Якось в одному із своїх інтерв'ю відома актриса Шарлотта Гансбур сказала, що їй не подобаються її фотографії на обкладинках модних журналів. У цьому «глянці» зірка вважає себе некрасивою. «Я думаю, що я не фотогенічна, - вважає актриса, - тому мені більше подобається бачити себе в русі, на відео або в кіно».

Так, дійсно, навіть відомі актори й актриси, що мають багатий досвід у різноманітних зйомках, які знають тисячі всіляких прийомів і хитрощів (це стосується і макіяжу, і одягу, і точки зйомки, і багато чого іншого) досить часто не подобаються собі на фотопортретах. Фотографи, що займаються зйомками знаменитостей, розповідають, що дуже часто на початку фотосесії чують від зірок приблизно таку фразу: «Я не дуже фотогенічний».

Фотогенічність активно обговорюється і в блогах, і в різних соціальних мережах в інтернеті. Тема «Як виглядати на фото красивою» давно стала дуже популярною, особливо серед дівчат. Хоча, комусь це питання може здатися зовсім несуттєвим і банальним, але у сучасному суспільстві, яке, на жаль, сміливо можна назвати самозакоханим, дуже часто зовнішність людини має для неї самої і для інших дуже велике значення. Людина в такому суспільстві живе, існує, тільки завдяки зовнішньому вигляду. У зв'язку з цим хочеться процитувати слова відомого психіатра і психоаналітика Ванніні Мішелі-Рехтман (Vannina Micheli-Rechtman): «Сьогодні всі ми живемо в часи соціальних мереж, в яких роль зображення значно зростає. Зростає вона тому, що існує тільки те, що ми бачимо».

Погляд на самого себе

Напевно майже кожен дивлячись на власне застигле зображення, на фотографію самого себе, дивно почувається. Неначе слухаєш свій голос в автовідповідачі. Подібне розчарування собою, своєю зовнішністю, дискомфорт, що при цьому виникає, люди, намагаються пояснити своєю нефотогенічністю. Але, тим не менш, нефотогенічність викликає у людини не такий моральний біль, як, наприклад, реальні фізичні недоліки зовнішності. Нефотогенічність краща від незграбності. Вона всього лише невеликий дефект, який виправдовує небажання людини побачити на фотографії своє справжнє обличчя. Застигле, як мармурова статуя, наше власне обличчя на фотографії відкриває нам ту правду, яку ми не хочемо визнавати. На фотографії ми бачимо не своє власне, а зовсім чуже обличчя. Психоаналітик Альберто Ейгер (Alberto Eiguer), який написав популярну книгу «Нарцисична перверсія та її спільники», говорить про це так: «Внутрішнє уявлення людини про себе - зазвичай молодше обличчя, зображеного на його ж фотографії. Саме тому зображене на фотографії обличчя здається йому чужим і викликає почуття подиву».

Кожен з нас дивиться на самого себе без жодної поблажливості. Ми пильно вивчаємо кожну свою зморшку, кожен ледь помітний прищик на своїй шкірі. Ретельно стежимо за всіма недоліками своєї зовнішності. Нашій нещадній критиці піддається найменша вада. Наш суворий вирок самому собі не підлягає ніякому оскарженню. Люди, які кам'яніють в момент, коли на них спрямований об'єктив фотокамери, насправді не соромляться самих себе. Вони бояться погляду оточуючих. Напевно, як вважають психологи, це відбувається тому, що на цих людей недостатньо дивилися в дитинстві, недостатньо любили їх. Причина може бути і в іншому. Наприклад, в тому, що ці люди і в інших припускають таку ж відсутність поблажливості до себе, ту ж строгість до своєї власної зовнішності.

Розслабтеся! Дозвольте собі це!

Якщо вас фотографує майстер своєї справи, високопрофесійний фотограф, то на фотопортреті він зуміє передати всю вашу індивідуальність. Способів для цього у хорошого фахівця безліч. Це і правильно вибудуване або підібране світло, і поза, яка хороша саме для цієї людини, і ракурс - кут, під яким ведеться зйомка... Є фотографи, яких сміливо можна назвати психоаналітиками. Їм чудово вдається розкрити і показати на фотографії до цього невідомі аспекти особистості людини, яку фотографують. Щоб домогтися такого чуда - а це дійсно диво! - потрібен тонкий, грамотний баланс між самовідчуттям, самоповагою людини на портреті і її поваги до інших. У нашому випадку - до того, хто фотографує. Тобто до фотографа.

Професійний фотограф Вільям Муро (William Moureaux) вважає, що фотогенічними є всі люди, без жодного винятку. «Обличчя у всіх людей різні, і це природно. Одних людей фотографувати легше, інших складніше. Головне завдання фотографа полягає в тому, щоб розглянути і передати на фотографії індивідуальні особливості кожної людини» - говорить Вільям Муро.

Одного разу Вільям попросив свою подругу, яка чомусь відчувала панічний страх перед об'єктивом фотокамери, прийти до нього на фотосесію. Спочатку вони просто сиділи і довго говорили про різні речі. Подруга фотографа розповіла йому про те, що їй не подобається у своїй зовнішності. Це були зайва вага, друге підборіддя, негарний ніс. Перші хвилини фотосесії жінка виглядала напруженою, в навіть трохи нервувала. Часом Вільяму здавалося, що вона робила все, щоб зіпсувати знімок! Фотографу знадобилось більше години на те, щоб його приятелька нарешті розслабилася і почувалася комфортно. «Час для хорошого портрету - визначальний фактор» - вважає Муро. Коли він показав своїй подрузі її портрет на великому екрані - та просто розплакалася. Вона вперше в житті побачила себе гарною! Вона навіть і не припускала побачити себе саме такою!

Тієї ж думки - що фотогенічністю володіють всі люди - дотримується і фотограф П'єр-Антоні Аллар (Pierre-Anthony Allard). На питання, чи всі люди фотогенічні, він відповідає: «Безсумнівно це так! Але за умови, що модель повністю довіриться фотографу». Ось яку пораду дає майстер тим, хто зважився на фотосесію: «Розслабтеся і дозвольте фотографу скеровувати вас так, як він вважає за потрібне. Хороший майстер завжди зможе показати на портреті вашу красу! Він обов'язково побачить, зловить ту практично невловиму мить, в яку ваше внутрішнє світло з'єднається зі світлом зовнішнім. У цю секунду щось непередбачуване, хвилююче буде просвічувати вашу шкіру, читатися в погляді ».


Ну, і на завершення наших сьогоднішніх роздумів - короткий курс фотогенічності, який розробив П'єр-Антоні Аллар.

  • Перед тим, як іти на фотосесію, уважно подивіться на себе в дзеркало. Як можна ретельніше вивчіть своє обличчя, різні його вираження і стани. Під час цього розглядання, розмовляйте самі з собою. Уявіть, що ви граєте роль самого себе. Точно так само грайте потім під час зйомки перед об'єктивом. До речі, актриси набагато частіше вдаються на фотографіях краще, ніж моделі. Тому що актриси вміють грати.
  • Постарайтеся знайти свій кращий ракурс в три чверті.
  • Безпосередньо перед зйомкою П'єр-Антоні Аллар рекомендує проробити невелику вправу: беззвучно поворушити губами, ніби кажучи щось. Це розслабить м'язи рота і тоді під час зйомки губи матимуть ідеальне положення.

Переклад з http://www.takefoto.ru/articles/teoriya_fotografii/1766_fotogenichnost_podcherkni_svoyu_individualnost